Вагомі аргументи для суду щодо отримання паспорта Громадянина України – додаток до матеріалів справи

Ваша Честь!

    Керуючись нормами діючого законодавства України, а саме, згідно ст. 1 чинного Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, ми, позивачі, є законними представниками  своїх неповнолітніх дітей  до досягнення особою віку 18 років , та звернулись до суду саме в їх  інтересах .

      Беззаперечно вважаємо, що  оформлення нашим дітям  паспорту старого зразка ніяким чином не тільки не порушує діюче законодавство України та не суперечить йому, а відмовою в задоволенні його заяви порушуються особисті права наших неповнолітніх дітей, що не відповідає основоположним приписам  Конституції України,  зокрема, ч.2 ст.32, яка проголошує, що «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її людини», створює небезпеку тотального контролю над особистістю, порушує основоположні права і свободи людини, та несе в собі загрозу порушення інших економічних і соціальних прав людини.

   Треба відзначити, що відповідач правомірність своєї позиції обґрунтовує  виключно на виконанні ним окремих , вибіркових норм Закону України  №5492-V1 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»,  причому, виключно  виходячи з аналізу окремих, вибіркових норм Закону України № 5492-V1  без врахування цього Закону в комплексі, без врахування інших Законів, які регулюють публічно – правові відносини, без врахування конституційних принципів і загальних засад права

   Законодавством закріплено дві альтернативні форми внутрішнього паспорту.  Але, оскільки чинна редакція Закону про ЄДДР не може забезпечити реалізацію такого права, це право має реалізовуватися у інший спосіб, передбачений та закріплений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. Виходячи з норм Положення - діє чинний наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, який визначає порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

   Виходячи з дії ст. 32 Конституції України гарантується право громадян на відмову від обробки своїх персональних даних . Виключенням з цього є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У даному випадку, Закон про ЄДДР насамперед встановлює новий реєстр, за яким при обліку громадян України створюється унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) із персональних даних громадянина, що фактично повторює створення індивідуального податкового номера (ІПН), який тотожній реєстраційному номеру облікової картки платника податків відповідно до ст.ст. 63 та 70 Податкового кодексу України.

   Виготовлення паспорту  у формі картки, що містить безконтактний електронний носій можливо тільки при наявності згоди заявника.

   Ненадання згоди на обробку персональних даних вмотивоване відсутністю цифрового суверенітету держави, неможливістю належним чином захистити дані в електронному вигляді від хакерських атак, електронної зброї інших держав, можливого впливу електромагнітного випромінювання, зловмисного оперування особами, що мають відповідний доступ, елементарного відключення електроенергії, не відпрацьованістю системи, тощо.

   Так як отримання паспорту громадянина України – є обов’язком  безпосередньо неповнолітнього, а орган ДМС зобов’язував оформлення ним заяви-анкети, яка би означала автоматичне погодження занесення особистих даних неповнолітніх до Єдиного державного демографічного реєстру, на що неповнолітній не тільки не надавав згоди, а й забороняв заносити його особисті дані до реєстру, то заяву про оформлення йому паспорту було надано його законними представниками - батьками, які несуть за нього відповідальність по досягненню ним 18- років.

   Територіальним підрозділом ДМС не визнається та не береться до уваги, що заява до відповідача з приводу оформлення паспорту у формі книжечки обґрунтована нормами діючого законодавства України: із посиланням на Конституцію України, Закон України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України», Постанову Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження Положенням про паспорт громадянина України», Наказ МВС України 13.04.2012 р. №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», що підтверджується самими заявами, доданими до позову в якості додатків .

   В письмових відповідях на заяви заявників до органу ДМС  зазначається: «Кожен громадянин України який досягнув 14-річного віку зобов’язаний отримати паспорт громадянина України . Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій».

   Цікаво, як орган ДМС прокоментує статтю 16  Закону України №5492-V1, на який посилається вище, згідно якої щодо: Оформлення, видача, обмін, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення документів: 

   п.7. Уповноважений суб’єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачою документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку.

    Таким чином, норми Закону №  5492- V1 не тільки протирічать нормам Конституції - нормам прямої дії, але й протирічать статті цього Закону  навіть нормам одного й того Закону.

Таким чином, не враховуючи  волю заявника, орган міграційної служби поставив в залежність заявника від обладнаних робочими станціями для виготовлення картки, що містить безконтактний електронний носій  територіальні підрозділи, не дивлячись на те, що виготовлення паспорту у формі паспортної книжечки не заборонено діючим законодавством України.

   За нормою Закону №5492-VI: «Внесення інформації до Реєстру згідно ч.1 ст.10 Закону №5492-VI здійснюється уповноваженими суб’єктами за зверненнями заявника».

   Але ж, наші діти - заявники  до ДМС, відмовляються оформити заяву-анкету (в електронній формі) - тим самим не підпадають під дію Закону від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ( на який посилається ДМС).

   Інформація та документи  не можуть потрапити в реєстр без згоди заявника , а основним для оформлення та видачі паспорту у формі картки - є спеціальна згода у вигляді заяви-анкети, яку відмовляються надавати заявники – неповнолітні наші діти, та ми, законні їх представники, також не даємо згоди на цю дію. 

   Та орган ДМС, зобов’язуючи неповнолітніх оформити заяву - анкету для розміщення їх особистих даних в ЄДДР - тим самим порушує конституційні права неповнолітніх щодо нерозповсюдження особистих даних без згоди заявника.

   Біометричний паспорт призначений для без технічного забезпечення зв'язку між карткою документу і управляючою системою - це і є основне функціональне призначення біометричного паспорту, і якщо ця система буде введена в дію, а це можливо тільки за особистою згодою   людини, тоді у  системи   буде   можливість   управляти безпосередньо людиною . Гарантій захисту від цієї системи немає. Процес глобалізації для соціуму може логічно закінчитись пере форматуванням із правової держави в інформаційно-цифрову , а цифрова держава і є державою       побудованою не по правовому принципу.

   Норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ, теж діючого на момент виникнення правовідносин, не тільки звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, але й суперечить Основному Закону України, та фактично скасовують право громадянина на не допуск збирання, зберігання, використання та поширення особистої інформації, та зобов’язує отримувати картку (не документ!), яка містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України , яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону.

   Хочемо відмітити, що на сьогоднішній день відсутні які-небудь правові підстави для відмови в оформленні паспорту громадян України у вигляді паспортної книжечки. Також, вважаємо за потрібне проінформувати відповідача про судові прецеденти даної категорії справи, зокрема і рішень прийнятих апеляційними адміністративними судами за результатами розгляду апеляційних скарг, за результатами розгляду яких позови було задоволено в повному обсязі : 

 - Постанову від 31.08.2017 р. Волинського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №803/941/17 (Львівський апеляційний адміністративний  суд також Ухвалою від 26.10.2017 р. виніс позитивне рішення по цій справі);                                                                                                                                                                                             - Постанову від 06.11.2017 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №804/3539/17.

- Постанову від 08.12.2017 р. Хмельницького окружного адміністративного суду по адміністративній справі №822/3263/17.

 - Ухвалу від 20.12.2017 р. Одеського апеляційного адміністративного  суду  по адміністративній справі № 815/3817/17 (вступило в законну силу).

   Ще раз хочу відзначити, що відповідач не бере до уваги статтю 10-у Закону про ЄДДРУ, згідно якої інформація в реєстр поступає з відома заявника, вираженого заповненням заяви-анкети. А також нав'язує правовідносини виключно в рамках норм Закону про ЄДДРУ, не беручи до уваги норми інших Законів України, і, що саме головне, норми Конституції України.

   Ваша Честь, дозвольте, ще навести досить цікаву інформацію, про яку Ви, як юрист, повинні знати, і яка проливає світло і на нашу справу, по полученю звичайного паперового паспорта, замість нав'язуваної повсюдно органами Міграційної служби картки. Йдеться про Римське право, яке вивчають всі студенти юридичних Вузів. Так от, згідно Римського права, є три ступені втрати статусу, по Латині – Capitis Diminuto.

   Перша - Capitis Diminuto Minima (мінімальна втрата статусу) – має місце, коли змінюються родинні стосунки. У всіх документах, пов'язаних з цими змінами, ім'я людини вказується рядковими буквами: Ім'я, Прізвище. Як раніше, в старих паспортах – перша літера велика, осьальні – маленькі.

   Друга, - Capitis Diminuto Media – людина втрачає права громадянина, але не втрачає свободи. При цьому ім'я людини записується так: Ім'я, ПРІЗВИЩЕ. Ім'я як в першому випадку, а фамілія – всі літери заглавні.

   Третя, - Capitis Diminuto Maxima – людина втрачає свободу і стає рабом.  Ім'я і прізвище пишуться заголовними буквами: ІМ'Я, ПРІЗВИЩЕ.

   Зверніть увагу, що у всіх нових документах (внутрішніх і закордонних паспортах, водійських посвідченнях, пенсійних, тощо), що видаються зараз в нашій країні, у всіх банківських картках ПІБ пишуться саме так, як передбачає максимальна втрата статусу по Римському праву – заголовними буквами. І думається, що це не простий збіг. Громадянин – це людина, але не кожна людина має статус громадянина. А Конституція країни, як ми знаємо, захищає права саме громадян. Може тому вона зараз так легко повсюдно порушується, у тому числі і державними чиновниками,  що нас вже вивели (або хочуть вивести) з-під сфери її впливу? 

   І ще один момент. Грунтуючись на даних, що прозвучали в доповіді вченого психофізіолога Оберенко Сергія Володимировича, без нашої згоди, система управління людьми, яка будується зараз у всьому світі, Україна не виключення (поки, принаймні), - працювати не буде. Це багато разів перевірено і доведено вченими, працюючими в цьому напрямі, починаючи з 60-х років минулого століття – і цей захист від сторонньої дії закладений на психофізіологічному рівні, і названий був вченими свого часу «ефектом неслухняності». Який вихід знайшли учені з цієї ситуації? – Через згоду на прийняття цифрового унікального неповторного номера замість імені, людина погоджується з побудовою цієї системи управління людьми, і таким чином як би легалізовує її.

   Звідси і здобуття нашої згоди на присвоєння ІПН через написання заяви «прошу присвоїти мені.», і збір повсюдно, з системою великих штрафів за невиконання, згод на обробку персональних даних, і 10 стаття Закону про ЄДДРУ, - в якій говориться, що інформація вводиться в реєстр, зі згоди заявника.

   Але не дивлячись на наявність цієї статті, самі працівники міграційної служби як би її не помічають продовжуючи наполягати, що альтернативи немає, і потрібно всім пройти через процедуру присвоєння номера, дачі згоди на обробку персональних даних, здачі біометричних параметрів, - без чого паспорт-картку отримати не можливо. Складається враження, що цю 10-у статтю помістили в Закон для проформи, - так треба, без цього, пам'ятаємо, система працювати не буде, - але виконувати її ніхто не збирався.

   Але є ще, Ваша честь, надія на суди, як мовиться на останню інстанцію, де ще можна сподіватися на правосуддя, на не упереджений і об'єктивний судовий аналіз законодавства з метою встановлення істини, і захисту наших порушених прав і прав наших дітей, що всього лише бажають жити у вільній, правовій країні, де зважають на думку і бажання свого народу, а не заганяють, подібно до худоби, нічого що не розуміє і безправним, в стійло, визначаючи за нас – безальтернативно! – куди нам склонити нашу волю.

   Свобода – це безцінний дар людині, і її не порушує навіть Сам Бог. А тут під виглядом нібито добровільності, нас заставляють, загрожують, шантажують, позбавляють прав і свобод, диктують нам як нам слід жити, абсолютно не зважаючи ні на релігійні переконання досить великої частини людей, ні на особисті погляди, і так далі.

   За приблизними підрахунками, в нашій країні близько трьох мільйонів чоловік живуть без номерів, і ці люди ніколи не погодяться на те, щоб їм замість паспорту видали біометричну картку, вони не здадуться, тому що це зачіпає найголовніше в їх житті – їх чаяння вічного життя, їх стосунки з Богом. Це вічне, і тому головне, в житті кожної віруючої людини.

   І тому, Ваша честь, ми просимо Вас задуматися, як повинна поступати з нами держава, не звертати уваги, ніби цієї проблеми не існує, чи може всеж-таки спробувати якось її вирішити – адже три мільйони це не мало, і законодавчо це можна, при бажанні, врегулювати.

   Державне Міграційне управління пояснює введення в Україні біометричних паспортів, закордонних і внутрішніх, прийнятим Планом дій з введення безвізового режиму з Євросоюзом, не беручи до уваги і не керуючись іншими чинними законодавчими актами, які регулюють питання громадянства, не беручи до уваги юридичну силу правового акту в ієрархії національного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого - не виконує Положення про Державну міграційну службу України.

   І для чого було чіпати внутрішні паспорти? - Євросоюз цього не вимагав. Достатньо було ввести біометричні паспорти при виїзді за кордон, раз того потребує міжнародне законодавство. А тут, при прийнятті закону про ЄДДРУ (5492 від 20.11.2012) скільки порушень було як міжнародних договорів, так і внутрішнього законодавства, і насамперед, фундаментальних норм Конституції України! Тепер чиновники на місцях, намагаючись втілювати у життя цей закон та прийняті на його основі підзаконні акти, постоянно зіткаються з проблемою, що частина громадян, відстоюючи свої порушені права, керуючись в своїх діях нормами Конституції країни, відмовляються виконувати їх противоправні вимоги, як то обов'язкове надання згоди на обробку персональних даних, примушування до прийняття номеру, з погрозою лишити якихось послуг, а то і звільненням з роботи, невиплатою пенсій і т.п.

   Тепер ще до цих вимог додається вимога дітям – учням шкіл та коледжів, - мати обов'язково паспорт-картку, інакше не допустять до екзаменів, не видатуть атестату, і т.п. Що це? В якій країні ми живемо, правовій, чи  у нас тут править бал анархія? Ми захищені Конституцією чи ні? Право на освіту, згідно 53 статті Конституції ніде не прив'язано до того, є у дитини номер, чи немає, є паспорт чи немає. Якщо закони не відповідають Головному Закону Країни, вони повинні бути приведені до його норм, інакше вони не відповідають вимогам Конституції, і по суті не являються законами. З прийняттям закону 5492 всі жителі країни стали постраждалими, і, хто це розуміє, тепер повинен через суди відстоювати свої порушені права та права своїх дітей.

   І та практика, яка склалася зараз на місцях по всій країні, з неможливістю отримати бланк паспорта-книжечки старого зразку, у зв'язку з їх відсутністю, навіть за рішенням суду, - це зайве підтвердження бездіяльності міграційної служби, оскільки при цьому співробітники цієї служби не пояснюють, які заходи були прийняті з їх боку по забезпеченню роботи цими бланками (чи зверталися територіальні органи до вищого керівництва, чи зверталися органи МС в МВС), або це можна розцінювати як прямий саботаж і зневага до Законів України.

   Тут ще можна додати, що працівники Міграційної служби на місцях, відмовляючи у видачі паперового паспорта старого зразку, навіть за рішенням апеляційних судів, мотивують це тим, що з 16.06.2017 року вони припинили прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, і здали вищестоящому органу бланки, що залишилися у них. Це було зроблено за дорученням першого заступника Голови Міграційної служби Д.В. Пімаховою, порушуючи Положення про ДМС, де чітко сказано, чим повині керуватися в своїй роботі працівники цього відомства: Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами КМУ, дорученнями Прем’єр- міністра України, наказами МВС та ДМС, дорученнями Голови ДМС. Зазначення в Положенні про ДМС про доручення заступників голови відсутні.

   Таким чином, Головне Управління ДМС у нашій області виконало наказ не уповноваженої особи щодо припинення територіальними підрозділами заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 р., тим самим штучно вчинивши перепони щодо видачі паспорту зразка 1994 року.

   Згідно з положеннями Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8. Конституції України).

   Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

   Згідно до положень ст. 6 Конституції України  державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

   Відповідно до ч.3 ст. 5. Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу.

   Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»:  «Конституція  має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дiї. Це зобов'язує суди при розглядi конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституцiї України. З метою правильного застосування норм Конституцiї при здiйсненнi правосуддя. Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такi роз'яснення:
1. Вiдповiдно до ст. 8 Конституцiї в Українi визнається i дiє принцип верховенства права. Конституцiйнi права та свободи людини і громадянина є безпосередньо дiючими. Вони визначають цiлi i змiст законiв та iнших нормативно-правових актiв, змiст i спрямованiсть діяльності органiв законодавчої та виконавчої влади, органiв місцевого самоврядування і забезпечується захистом правосуддя.

   Виходячи iз зазначеного принципу та гарантування Конституцiєю судового  захисту  конституційних прав i свобод, судова дiяльнiсть має бути спрямована на захист цих прав i свобод вiд будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного i якiсного розгляду конкретних справ.

2. Оскiльки Конституцiя України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дiї, суди при розглядi конкретних справ мають оцiнювати змiст будь-якого закону чи iншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності  Конституцiї i в усiх необхiдних випадках застосовувати Конституцiю як акт прямої дiї. Судовi рiшення мають грунтуватись на Конституцiї, а також на чинному законодавствi, яке не суперечить їй».

   Відповідно до Конституції України «права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст.21), «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії» (ст.22), «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди» (ст. 32). Відповідно до Цивільного кодексу України людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28).

   Таким чином, дитина має невід’ємне і непорушне законне право вибору у вирішенні питання щодо збору і обробки своїх персональних даних, а саме, право щодо ведення  паспортного обліку щодо дитини за раніше встановленими формами виключно за  ім’ям: прізвищем, ім’ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію щодо нього з  обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік народження, місце роботи/навчання/служби), без внесення інформації про нього до Державного реєстру, будь-яких баз даних і реєстрів, без їх обробки та передачі.

   В нав’язуванні паспорту у формі картки посадовими  і   службовими   особами міграційної служби - є ознаки кримінального злочину, передбаченому ст. 364 Кримінального Кодексу України - зловживання владою або службовим положенням, що наносить шкоду правам та інтересам громадян.

   А також , ст. 365 Кримінального Кодексу України - перевищення влади чи службових повноважень, що наносить суттєву шкоду охороняємим законом правам та інтересам окремих громадян.

   Враховуючи все вищезгадане, відсутні будь-які правові підстави для відмови в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки старого зразку.

Матеріали по темі:

Позов до суду для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки - зразок

Позов до суду для отримання паспорта громадянина України

Заява про використання Свідоцтва про народження до отримання паспорта

Заява про відмову від відмітки про відмову від ІПН у паспорті громадянина

Заява про обробку персональних даних у зв’язку із реєстрацією місця проживання

Заява на обробку персональних даних з метою оформлення паспорта громадянина України

Заява про заборону використання персональних даних з метою вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України

Зразок універсальної заяви про заборону використання персональних даних

Заява до ДМС про вимогу видати паспорт у формі книжечки

Заява на отримання паперового паспорта 16-річними дітьми без засобів Реєстру – зразок

Підтвердити громадянство і засвідчити особу можуть наступні документи