Переоформление земли

Ни для кого уже не секрет, что граждане нашей многострадальной страны умирают и количество умерших становится угрожающим. Многие из умерших в свое время приватизировали земельные участки, на которых они когда то давно построили свои дома. Наследовать эту землю предстоит их ближайшим родственникам,  которые часто при этом сталкиваются с непредвиденными трудностями – им говорят (нотариусы и чиновники от Управлений земельными ресурсами), что оформленные ранее акты на землю устарели и теперь им надо все переоформлять по новому.

Для того, чтобы вас не обманули, советую ознакомиться с нормативно правовыми актами на тему права собственности земли, а более точно, переходе права собственности на землю при наследовании.   

Основной Закон Украины – Конституция, то есть, Конституция имеет наивысшую юридическую силу, а Законы и прочие нормативно – правовые акты должны приниматься на основе Конституции и соответствовать ей.

Конституція України. Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Законы и прочие нормативно – правовые акты, которые противоречат Конституции, являются никчемными.

Право собственности на землю гарантируется государством. Это право наступает и реализуется гражданином исключительно в соответствии с  Законом.  

Конституція України. Стаття 14. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Каждый гражданин имеет право владеть, пользоваться и распоряжаться своей собственностью. Право собственности настает в порядке, определенном Законом. Никто не может противоправно лишен права собственности. Право частной собственности является нерушимым. Принудительное отчуждение объектов частной собственности может быть применено только как исключение, при условии предварительного и полного возмещения ее стоимости. Принудительное отчуждение таких объектов с последующим возмещением их стоимости допускается только в условиях военного или чрезвычайного положения. Конфискация имущества может осуществляться только по решению суда. 

Конституція України. Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

А теперь внимание! То, что для нас главное – Законы и прочие нормативно – правовые акты не имеют обратной силы во времени, кроме тех случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность особы. Никто не несет ответственности за действия, которые на то время не признавались законом как правонарушения.

Конституція України. Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

А теперь переходим непосредственно к земле, вернее, тому документу, который удостоверяет право собственности на землю. Главным документом по этой теме является Земельный Кодекс.

Земельний Кодекс України (Редакція від 28.09.2017, підстава 2145-19). Стаття 3. 1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право собственности на землю начинается с момента ее государственной регистрации

Земельний Кодекс України. Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Государственная регистрация земельного участка предполагает внесение ведомостей о ее формировании и присвоение ей кадастрового номера в Государственный земельный кадастр, который формируется на основании Закона Украины «Про Государственный земельный кадастр».

Кадастровый номер земельного участка – это индивидуальный, не повторяющийся на всей территории Украины номер, который присваивается земельному участку при ее регистрации и сохраняющийся за ним на протяжении всего его существования.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» (Редакція від 04.06.2017, підстава 1983-19) Стаття 1. Визначення термінів Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;

Итак, запомните главное – кадастровый номер присвоен вашему земельному участку при его регистрации и если вы не меняете его целевое назначение и его размеры, то этот номер сохраняется! Смена собственника земли, изменение ведомостей о земельном участке не является поводом для отмены кадастрового номера.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» Стаття 16. Кадастровий номер земельної ділянки 1. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. 2. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. 3. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. 4. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. 5. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. 6. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. 7. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. 8. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Внесение сведений о земельном участке в Государственный земельный кадастр производится на основании технической документации (установление границ участка по его фактическому использованию) и документов по формированию земельного участка, т.е. того, что вам делали геодезисты, которых когда то давно нанял и оплатил их работу ваши умерший родственник.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» Стаття 21. Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру 1. Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Закон України «Про Державний земельний кадастр» действует  с 1 января 2013 года, а ваш умерший родственник оформлял право собственности на земельный участок гораздо раньше (после 1992 года), когда кадастровых номеров еще и в помине не было. Что делать? Выходит, что выданный ранее документ на право собственности земельным участком не действителен и надо все начинать сначала и платить за это снова?

Вспомните  Конституцию! Законы обратной силы не имеют и смотрите 7 раздел Закон України «Про Державний земельний кадастр», там эта ситуация оговорена особо, для того, чтобы особо ретивые чиновники не нарушали законы.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 2. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом. У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом. 3. Установити, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. 4. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень. У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Для лучшего понимания, переведу основное.

Земельные участки, право собственности на которые оформлено до 2004 года, считаются сформированными, независимо от присвоения им кадастрового номера!

Если техническая документация на земельный участок уже имеется, но в Государственный реестр ее внести не успели, то государственная регистрация такого участка осуществляется по заявлению собственника (или его наследника) на основании той документации, которая уже готова.  

Если кадастровый номер земельного участка был определен (в том числе и на основании документа на право собственности земли, выданного до 2004 года), но не присвоен до 1 января 2013 года, т.к. на момент оформления земли этого закона еще и в помине не было,

то считается, что кадастровый номер присвоен, а земельный участок зарегистрирован в Государственном земельном кадастре!

Если же чиновники от Госзема усиленно настаивают, что вам надо получить кадастровый номер, то ссылаясь на раздел 7 этого закона, вы имеете право письменно обратиться к тем, кто выдавал акт на землю и без дополнительной платы и подачи каких либо дополнительный документов, а на основании только той документации, которая была у вас до 1 января 2013 года, получить этот самый кадастровый номер. Лично я так понимаю этот раздел и он полностью соответствует Конституции Украины.

Более того, раздел 10 Земельного Кодекса Украины тоже подтверждает это:

Граждане, получившие в собственность земельный участок на основании ранее действующего законодательства, сохраняют права на эти земельные участки.

Земельний Кодекс України Розділ X  ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). 7. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. 20. Установити, що у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.

Прочтите еще раз Конституцию.  Там говориться, что  право собственности на землю гарантируется государством.  Каждый гражданин Украины имеет право владеть своей собственностью и получать ее в наследство от своих родственников. На деле нам постоянно приходится доказывать это право, затрачивая при этом свои время, деньги и нервы. Приватизация земли с каждым годом становится все сложнее и дороже. Но все годы для ее прохождения требовались значительные для пенсионера суммы (бесплатная приватизация – это только на словах, попробуйте бесплатно приватизировать землю, в Украине это не возможно). Как снежный ком растет количество документов, необходимых для приватизации. Время приватизации земли растягивается на годы. Но ваши родители в свое время все это уже прошли и по наивности думали, что эта земля достанется их детям.

Не будьте так наивны! Для того, чтобы сделать вашу жизнь более насыщеннее, а Вашу старость – активнее, чиновники  придумали множество процедур, которые Вам необходимо пройти, чтобы доказать Ваше право собственности. Так что отдыхать Вам не придется.

Еще один немаловажный документ, который может вам понадобиться при оформлении вами наследства в виде земельного участка, это Закон Украины «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Этим законом регламентируются действия, возникающие при регистрации прав на недвижимое имущества, к которому относится и ваш земельный участок.

В статье 2 дается определение государственной регистрации, как официальное признание и подтверждение государством факта наступления, изменения или прекращения прав на недвижимое имущество путем внесения соответствующих записей в государственный реестр:

Закон Украины «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Редакція від 04.06.2017, підстава 1983-19 Стаття 2. Визначення термінів 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Наследник в статье 2 назван:

3) заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; 4) інший правонабувач - орендар, суб’єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом);

Статья 3. Государство гарантирует, что все когда либо зарегистрированные права на недвижимое имущество сохранятся и внесены в Государственный реестр. Права на недвижимое имущество наступает с момента его регистрации.

А теперь внимание: вещевые права на имущество, что были до 1 января 2013 года, считаются действительными при условии, что регистрация этих прав была произведена в соответствии с теми законами, которые действовали на момент их оформления.

Закон Украины «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Стаття 3, пункт 3. 3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації. 4. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Государственный регистратор для оформления имущества, оформленного до 1 января 2013 года, самостоятельно и бесплатно запрашивает все необходимые документы:

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

Раньше в законодательстве было специально оговорено, какие действия надо осуществлять при переходе права собственности на землю при ее наследовании. Особенно подробно – в ПКМУ № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку». В этом Постановлении все было расписано предельно просто – в акте на землю ставится отметка о переходе права собственности, стоило это 86 грн. Теперь это Постановление господин Яценюк отменил и нового не принял. И вспоминают его теперь «незлым тихим словом» тысячи наследников земли. Но основные то законы остались и Конституция никуда пока еще не делась… Так что не все так безнадежно…

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 березня 2016 р. № 205

Київ

Деякі питання ведення Державного
земельного кадастру

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 березня 2016 р. № 205

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2011 р. № 835 та від 17 жовтня 2012 р. № 1051

У разі відсутності відкритої Поземельної книги на земельну ділянку, відомості про яку запитуються, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру Державному кадастровому реєстратору за місцем розташування земельної ділянки повідомляється про необхідність відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Державний кадастровий реєстратор за місцем розташування земельної ділянки, відомості про яку запитуються, у день надходження повідомлення про необхідність відкриття Поземельної книги відкриває відповідно до пунктів 107—161 цього Порядку Поземельну книгу на таку земельну ділянку.

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2012 р. № 1051 Київ

Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру

Документ 1051-2012-п, чинний, поточна редакція — Редакція від 29.08.2017, підстава 639-2017-п

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), що додається.

2. Установити, що:

1) у разі, коли до набрання чинності цією постановою:

документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, розроблена, але не затверджена рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування, внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Порядку;

кадастрові номери земельним ділянкам на підставі відповідних заяв замовників документації із землеустрою або уповноважених ними осіб не визначені, такі кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам відповідно до Порядку;

{Абзац третій підпункту 1 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 726 від 02.10.2013}

зареєстровано в установленому законодавством порядку заяви фізичних або юридичних осіб про надання послуг, пов'язаних з веденням державного реєстру земель, але такі послуги не надані, вони надаються відповідно до Порядку. При цьому, якщо плату за надання послуг внесено в повному обсязі, додаткова плата за надання послуг не справляється;

29. Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Поземельні книги

49. Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

50. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

57. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

87. Заявникові безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей, в тому числі виправлення виявлених помилок відповідно до пункту 144 цього Порядку, про:

1) державну реєстрацію земельної ділянки;

2) обмеження у використанні земель;

3) межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

4) межі державного кордону;

5) межі адміністративно-територіальних одиниць;

6) нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць;

7) економічну оцінку земель.

За бажанням заявника йому безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру, відповідна довідка, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну відповідного документа, в якому виявлено помилку.

Витяг з Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру одночасно з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до пункту 176 цього Порядку та надається заявникові відповідно до пункту 178 цього Порядку.

107. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

108. Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;

2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

115. Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

115-1. Кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року.

Відомості про дану земельну ділянку в електронній формі вносяться до Державного земельного кадастру з одного з таких джерел:

{Пункт 115-1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

обмінного файлу, на підставі якого визначено кадастровий номер земельної ділянки у період до 1 січня 2013 р., перетвореного в електронний документ;

{Пункт 115-1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

відомостей Державного земельного кадастру із статусом архівних, набутим відповідно до пункту 138 цього Порядку.

{Пункт 115-1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

При цьому кадастрові номери відповідних земельних ділянок не змінюються.

{Пункт 115-1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

{Порядок доповнено пунктом 115-1 згідно з Постановою КМ № 726 від 02.10.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 661 від 26.11.2014}

115-2. У разі коли до 1 січня 2013 р. була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку.

{Порядок доповнено пунктом 115-2 згідно з Постановою КМ № 1115 від 23.12.2015}

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки

116. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

117. Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

118. Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

119. До Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про:

1) віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці;

2) зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки в результаті проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць;

3) обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

4) власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

5) затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, на підставі якої внесено зміни до відомостей про земельну ділянку та/або нові (додаткові) відомості про земельну ділянку;

6) зареєстровані земельні ділянки, отримані в результаті інформаційної взаємодії між кадастрами та іншими інформаційними системами;

7) координати поворотних точок меж земельних ділянок, приведені у відповідність з фактичним місцем розташування земельних ділянок адміністратором Державного земельного кадастру згідно з пунктами 156-3, 156-4 цього Порядку.

{Пункт 119 доповнено підпунктом 7 згідно з Постановою КМ № 413 від 07.06.2017}

120. Внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку здійснюється Державним кадастровим реєстратором шляхом:

1) проставлення на аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, до відомостей якої вносяться зміни, відповідної електронної позначки за власним електронним цифровим підписом;

2) проставлення на аркуші Поземельної книги в паперовій формі, до відомостей якої вносяться зміни, позначки про внесення змін до відомостей за формою згідно з додатком 24;

3) виготовлення нового аркуша Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі із зміненими відомостями та долучення такого аркуша до відповідної Поземельної книги для його зберігання разом з нею.

121. Для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява за формою згідно з додатком 12;

2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії);

3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

{Підпункт 4 пункту 121 виключено на підставі Постанови КМ № 661 від 26.11.2014}

122. Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:

1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) звернення із заявою неналежної особи;

3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку;

{Підпункт 3 пункту 122 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.

123. Для внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) документація, яка є підставою для внесення таких відомостей;

2) електронний документ.

124. Державний кадастровий реєстратор за результатами розгляду документів, поданих для внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, вносить зміни до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, яка містить відомості про відповідну земельну ділянку.

До Поземельної книги в паперовій формі зміни до зазначених відомостей вносяться Державним кадастровим реєстратором у разі звернення власника або користувача земельної ділянки за внесенням певних відомостей (змін до них) до відповідної Поземельної книги та/або отриманням певних відомостей з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

125. Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, здійснюється за заявою правонабувача, сторін (сторони) правочину, якими набувається право суборенди, сервітуту, або уповноважених ними осіб.

{Абзац другий пункту 125 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

126. Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає:

1) заяву за формою згідно з додатком 25;

2) документи, на підставі яких набувається право суборенди, сервітуту, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється таке право;

{Підпункт 2 пункту 126 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

3) документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту;

4) електронний документ.

{Підпункт 5 пункту 126 виключено на підставі Постанови КМ № 661 від 26.11.2014}

127. Відмова у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, надається у разі, коли:

1) земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) заявником подано документи не в повному обсязі;

3) подані документи не відповідають вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку;

{Підпункт 3 пункту 127 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

4) із заявою звернулася неналежна особа.

128. У разі коли протягом одного року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, право суборенди, сервітуту не зареєстроване (на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру), Державний кадастровий реєстратор:

{Абзац перший пункту 128 в редакції Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру виключає з Поземельної книги в електронній (цифровій) формі запис про внесення відповідних відомостей, про що робить відповідну електронну позначку за власним електронним цифровим підписом на аркуші зазначеної Поземельної книги;

2) на аркуші Поземельної книги в паперовій формі, який містить відомості, що підлягають виключенню, робить позначку про таке виключення за формою згідно з додатком 26;

3) виготовляє новий (без зазначення в ньому виключених відомостей) аркуш Поземельної книги в паперовій формі, долучає його до відповідної Поземельної книги та зберігає разом з нею.

129. У разі виключення з Поземельної книги запису про внесення відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, з підстави, зазначеної у пункті 128 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено таке внесення, за формою згідно з додатком 27.

130. Відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.

131. Відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пунктів 101-106 цього Порядку.

132. Відомості (зміни до них) про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, що є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 76 цього Порядку.

133. Відомості (зміни до них) про зареєстровану земельну ділянку, отримані в порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та іншими інформаційними системами, вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку та Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами.

134. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

166. Для отримання витягу з Державного земельного кадастру, довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), довідки про осіб, які отримали доступ до інформації про суб’єкта речового права у Державному земельному кадастрі, засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові або адміністраторові центру надання адміністративних послуг чи уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування:

{Абзац перший пункту 166 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 782 від 30.09.2015, № 205 від 21.03.2016}

1) заяву (у паперовій або електронній формі) за формою згідно з додатком 42;

{Підпункт 1 пункту 166 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 цього Порядку);

3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави для надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації. Така заява розглядається у позачерговому порядку.

У разі коли заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 187 цього Порядку мають доступ до Державного земельного кадастру, вони мають право надсилати документи, зазначені у підпунктах 1-3 цього пункту, Державному кадастровому реєстраторові в електронній формі за власним цифровим підписом засобами електрозв'язку та отримувати документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, в електронній формі за цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора.

У разі подання заяви адміністратору центру надання адміністративних послуг чи уповноваженій посадовій особі виконавчого органу органу місцевого самоврядування надаються відомості з Державного земельного кадастру, які внесені або перенесені до нього з Державного реєстру земель після 1 січня 2013 року.

{Пункт 166 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

167. Заява про надання відомостей з Державного земельного кадастру у паперовій формі з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або в електронній формі надсилається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру.

Державний кадастровий реєстратор або адміністратор центру надання адміністративних послуг чи уповноважена посадова особа виконавчого органу органу місцевого самоврядування надає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - у день її надходження) документ, передбачений пунктом 166 цього Порядку, або мотивовану відмову в наданні такого документа.

{Пункт 167 в редакції Постанови КМ № 205 від 21.03.2016}

167-1. У разі подання заяви в електронній формі оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або мотивована відмова у наданні таких відомостей за бажанням заявника видаються Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу органу місцевого самоврядування або надсилаються зазначеними особами поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу органу місцевого самоврядування.

У разі подання заяви в електронній формі за власним електронним цифровим підписом (печаткою) заявника відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або мотивована відмова у наданні таких відомостей за бажанням заявника видаються також у формі електронного документа засобами телекомунікаційного зв’язку.

Незалежно від місця, форми та способу надання відомостей з Державного земельного кадастру додаткові кошти, крім встановленої згідно із законом плати за надання відповідних адміністративних послуг, не стягуються.

{Порядок доповнено пунктом 167-1 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

168. Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у формі повідомлення у разі, коли:

1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

2) із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа;

3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Повідомлення про відмову у наданні відомостей надається за формою згідно з додатком 43.

169. Заяви (запити) про отримання документів, передбачених пунктом 166 цього Порядку, обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви (запити) реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви (запиту) у Державному земельному кадастрі є датою її прийняття.

170. Під час прийняття заяви (запиту) до Державного земельного кадастру щодо об'єкта Державного земельного кадастру вносяться такі дані:

1) реєстраційний номер заяви (запиту);

2) дата реєстрації заяви (запиту);

3) відомості про особу, яка звернулася із заявою (запитом), зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

4) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого здійснено запит;

5) підстави для надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації (якщо запит здійснено органом державної влади, органом місцевого самоврядування);

6) відомості про оплату послуг з надання відомостей з Державного земельного кадастру або про їх безоплатне надання з посиланням на відповідну норму закону;

7) відомості про Державного кадастрового реєстратора (адміністратора центру надання адміністративних послуг, уповноважену посадову особу виконавчого органу органу місцевого самоврядування, нотаріуса), який прийняв заяву (запит).

{Підпункт 7 пункту 170 в редакції Постанови КМ № 205 від 21.03.2016}

171. Витяг з Державного земельного кадастру надається про:

1) межі державного кордону за формою згідно з додатком 44;

2) землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (та за їх межами в межах державного кордону) за формою згідно з додатком 45;

3) обмеження у використанні земель за формою згідно з додатком 46;

4) земельну ділянку за формою згідно з додатком 47.

171-1. У день прийняття (у разі подання особисто) або надходження (у разі надіслання поштою або в електронній формі) заяви про надання відомостей Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру перевіряє наявність відкритої Поземельної книги на земельну ділянку, відомості про яку запитуються.

У разі відсутності відкритої Поземельної книги на земельну ділянку, відомості про яку запитуються, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру Державному кадастровому реєстратору за місцем розташування земельної ділянки повідомляється про необхідність відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Державний кадастровий реєстратор за місцем розташування земельної ділянки, відомості про яку запитуються, у день надходження повідомлення про необхідність відкриття Поземельної книги відкриває відповідно до пунктів 107-161 цього Порядку Поземельну книгу на таку земельну ділянку.

У разі неможливості відкриття Поземельної книги на земельну ділянку внаслідок відсутності відомостей про неї у Державному реєстрі земель Державний кадастровий реєстратор вносить відповідний запис до відомостей Державного земельного кадастру про неможливість відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку із зазначенням причини прийняття даного рішення.

Про наявність відкритої Поземельної книги на земельну ділянку, відомості про яку запитуються, або про неможливість відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру повідомляється Державному кадастровому реєстратору за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, в якому заявник бажає отримати витяг, і зазначеному центру.

Державний кадастровий реєстратор за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, в якому заявник бажає отримати витяг, у день надходження повідомлення про відкриття Поземельної книги на земельну ділянку формує, підписує витяг та передає його у паперовому вигляді до зазначеного центру для видачі заявнику.

У разі наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про неможливість відкриття Поземельної книги на земельну ділянку, відомості про яку запитуються, Державний кадастровий реєстратор за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, в якому заявник бажає отримати витяг, формує повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до пункту 168 цього Порядку і передає таке повідомлення у паперовому вигляді до зазначеного центру для видачі заявнику.

Після формування витягу або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення заявнику надсилається на адресу електронної пошти (за наявності) повідомлення щодо завершення опрацювання його заяви про надання відомостей, її реєстраційного номера та місцезнаходження центру надання адміністративних послуг, в якому можна отримати витяг або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.

Подання заяви в електронній формі про надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягів з Державного земельного кадастру про об’єкт Державного земельного кадастру та оплата послуги з їх надання за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та електронних платіжних систем можуть здійснюватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру.

Для подання заяви в електронній формі заявник на Єдиному державному порталі адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви (далі - Інтернет-сторінка), вносить за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру таку інформацію:

для фізичної особи:

- прізвище, ім’я та по батькові;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

- реквізити документа, що посвідчує особу (найменування, номер та серія документа, дата його видачі), та документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи (для уповноваженої особи);

- місце проживання;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

- найменування юридичної особи;

- податковий номер;

- контактний телефон;

- статус (власник/користувач земельної ділянки або уповноважена ним особа; спадкоємець; особа, в інтересах якої встановлено обмеження, або уповноважена нею особа);

- кадастровий номер земельної ділянки, стосовно якої замовляється витяг;

- адреса електронної пошти;

- найменування та місцезнаходження центру надання адміністративних послуг, в якому заявник бажає отримати витяг.

Після внесення інформації для подання заяви в електронній формі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру заявнику повідомляється про прийняття заяви та присвоєний їй реєстраційний номер.

Перегляд заявником інформації про стан опрацювання та результати розгляду заяви в електронній формі здійснюється на Інтернет-сторінці за відомостями про:

кадастровий номер земельної ділянки;

дату подання заяви.

На підставі інформації, наданої заявником під час подання заяви в електронній формі та здійснення оплати послуги, Державний кадастровий реєстратор за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, в якому заявник бажає отримати витяг, відповідно до пунктів 168-170, 176 цього Порядку формує заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру, а також витяг або повідомлення про відмову у наданні таких відомостей та передає їх у паперовому вигляді до зазначеного центру або за бажанням заявника надсилає такі відомості у формі електронного документа засобами телекомунікаційного зв’язку на адресу електронної пошти, зазначену у заяві.

Заява про надання відомостей у паперовому вигляді підписується заявником під час видачі йому центром надання адміністративних послуг витягу або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.”;

{Порядок доповнено пунктом 171-1 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

172. У разі необхідності отримання додаткової до витягу з Державного земельного кадастру графічної інформації про об'єкт Державного земельного кадастру замовник може отримати викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) про такий об'єкт відповідно до пунктів 166-170, 181-183 цього Порядку.

173. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про межі державного кордону, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (та за їх межами в межах державного кордону) мають право органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом.

174. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель мають право:

1) органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;

2) власники, користувачі земельних ділянок або уповноважені ними особи, земельні ділянки яких розташовані в межах або перетинаються межами обмежень у використанні земель та/або межами їх режимоутворюючих об'єктів (за наявності таких об'єктів);

3) особи, в інтересах яких встановлено обмеження, або уповноважені ними особи.

175. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:

1) фізичні та юридичні особи за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи;

2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом.

{Пункт 175 в редакції Постанови КМ № 782 від 30.09.2015}

176. Витяг з Державного земельного кадастру про об’єкт Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Примірник витягу в електронній формі Державний кадастровий реєстратор (адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу органу місцевого самоврядування) посвідчує власним цифровим підписом, а у паперовій формі - підписує та засвідчує свій підпис власною печаткою і надає заявникові. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в електронній формі долучається до Поземельної книги в електронній формі.

{Абзац перший пункту 176 в редакції Постанови КМ № 1115 від 23.12.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

{Абзац другий пункту 176 виключено на підставі Постанови КМ № 1115 від 23.12.2015}

У разі коли витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надається нотаріусом, примірник такого витягу підписується нотаріусом і посвідчується його печаткою та залишається у справах нотаріуса.

{Абзац третій пункту 176 в редакції Постанови КМ № 1115 від 23.12.2015}

177. У разі звернення за отриманням витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру заявник пред'являє Державному кадастровому реєстраторові, адміністраторові центру надання адміністративних послуг чи уповноваженій посадовій особі виконавчого органу органу місцевого самоврядування паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої ним особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника.

{Абзац перший пункту 177 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

177-1. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить відомості про земельну ділянку та права на неї, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, крім персональних даних, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі (реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дата народження фізичної особи).

{Порядок доповнено пунктом 177-1 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

178. Витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.

179. Довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

{Пункт 179 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1115 від 23.12.2015; в редакції Постанови КМ № 205 від 21.03.2016}

180. Довідка з Державного земельного кадастру, що містить узагальнену інформацію про землі (території), формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор (адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу органу місцевого самоврядування) та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли довідка надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

{Абзац перший пункту 180 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

Перший примірник довідки надається заявникові, другий - зберігається у відповідному територіальному органі Держгеокадастру.

181. Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) надаються за формою згідно з додатком 7.

182. На отримання викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) мають право:

1) замовники витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру в разі необхідності отримання ними додаткової графічної інформації про такий об'єкт;

2) органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;

3) власники, користувачі земельних ділянок або уповноважені ними особи;

4) особи, в інтересах яких встановлено обмеження у використанні земель, або уповноважені ними особи;

5) оцінювачі з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників;

{Підпункт 5 пункту 182 в редакції Постанов КМ № 726 від 02.10.2013, № 1115 від 23.12.2015}

5-1) особи, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру інженерів-геодезистів, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, для виконання зазначених робіт.

{Пункт 182 доповнено підпунктом 5-1 згідно з Постановою КМ № 726 від 02.10.2013; в редакції Постанови КМ № 205 від 21.03.2016}

183. Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

{Пункт 183 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

184. Засвідчені копії документів Державного земельного кадастру та витяги з них надаються за формами згідно з додатками 48 і 49.

185. На отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них мають право особи, які відповідно до цього Порядку мають право на отримання оригіналів відповідних документів, а саме:

1) щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на таку земельну ділянку;

2) щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи;

3) щодо усіх документів Державного земельного кадастру та витягів з них - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, якщо це пов'язано із здійсненням ними повноважень, встановлених законом.

186. Засвідчені копії документів Державного земельного кадастру та витяги з них формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор (адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу органу місцевого самоврядування) та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли копія документа Державного земельного кадастру або витяг з нього надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

{Абзац перший пункту 186 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

Перший примірник копії документа Державного земельного кадастру або витягу з нього надається заявникові, другий - зберігається у відповідному територіальному органі Держгеокадастру.

Надання доступу до Державного земельного кадастру в режимі читання

187. Користування відомостями Державного земельного кадастру здійснюється шляхом надання доступу до нього в режимі читання:

1) банкам під час здійснення операцій з іпотеки;

{Підпункт 2 пункту 187 виключено на підставі Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

{Підпункт 2-1 пункту 187 виключено на підставі Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

{Підпункт 2-2 пункту 187 виключено на підставі Постанови КМ № 205 від 21.03.2016}

{Підпункт 2-3 пункту 187 виключено на підставі Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

{Підпункт 3 пункту 187 виключено на підставі Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

3-1) органам державної влади;

{Пункт 187 доповнено підпунктом 3-1 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

3-2) органам місцевого самоврядування;

{Пункт 187 доповнено підпунктом 3-2 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

3-3) органам і підрозділам СБУ, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом.

{Пункт 187 доповнено підпунктом 3-3 згідно з Постановою КМ № 205 від 21.03.2016}

188. Надання доступу до Державного земельного кадастру в режимі читання суб'єктам, зазначеним у пункті 187 цього Порядку, здійснюється адміністратором Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку та електронного цифрового підпису.

{Абзац перший пункту 188 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1115 від 23.12.2015}

{Абзац другий пункту 188 виключено на підставі Постанови КМ № 1115 від 23.12.2015}

Доступ до Державного земельного кадастру з метою отримання відомостей в електронній формі забезпечується після їх підключення до зазначеного Кадастру.

{Пункт 188 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 457 від 24.06.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1115 від 23.12.2015}

Послуги із забезпечення доступу суб’єктів, зазначених у пункті 187 цього Порядку, до Державного земельного кадастру, а саме підключення, технічне і технологічне супроводження такого доступу, надаються адміністратором Державного земельного кадастру згідно з заявою про надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру в режимі читання за формою згідно з додатком 54.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                    від 6 травня 2009 р. N 439
                               Київ

      { Постанова втратила чинність на підставі

Постанови КМ N 205 ( 205-2016-п ) від 21.03.2016 }

          Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку

          { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
            N 901 ( 901-2009-п ) від 26.08.2009
            N 835 ( 835-2011-п ) від 01.08.2011
            N 930 ( 930-2012-п ) від 10.10.2012 }

     Відповідно до  пункту  4  розділу  II  Закону  України   "Про
внесення   змін   до   деяких   законодавчих  актів  України  щодо
документів,  що посвідчують право на  земельну  ділянку,  а  також
порядку  поділу  та  об'єднання  земельних  ділянок"  (  1066-17 )
Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити Порядок здійснення відмітки про  перехід  права
власності на земельну ділянку, що додається.

     2. Установити,  що державні акти,  долучені до документа,  на
підставі  якого  відбувся  перехід  права  власності  на  земельну
ділянку,  можуть  бути  замінені  у  разі  добровільного звернення
громадян та юридичних осіб,  до яких переходить право власності на
земельну ділянку.

     Прем'єр-міністр України                           Ю.ТИМОШЕНКО

     Інд. 22

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                  від 6 травня 2009 р. N 439

                             ПОРЯДОК
         здійснення відмітки про перехід права власності
                       на земельну ділянку

     1. Цей порядок встановлює процедуру здійснення  відмітки  про
перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із
земель  приватної  власності  без  зміни  її  меж   та   цільового
призначення,  на  державному  акті на право приватної власності на
землю,  державному акті на право власності  на  землю,  державному
акті  на  право  власності  на  земельну ділянку (далі - державний
акт).

     2. Відмітка про перехід права власності на  земельну  ділянку
здійснюється  на  сторінках  державного акта,  де знаходиться план
зовнішніх меж  земельної  ділянки,  план  меж  земельної  ділянки,
починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо.

     3. Нотаріус  у  разі  посвідчення цивільно-правового договору
про відчуження земельної ділянки,  видачі свідоцтва про  право  на
спадщину на земельну ділянку,  а також вилучення державного акта у
передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з
Поземельної  книги  проставляє  на  державному  акті  відмітку про
перехід права власності на земельну ділянку такого змісту:

"Мною, __________________________________________,
                  (прізвище та ініціали)

(державним або приватним) нотаріусом _____________
                                     (найменування

__________________________________________________
нотаріальної контори, назва нотаріального округу)

____________________ за реєстровим N _____________
    (дата)

посвідчено (видано) _____________________________,
                            (назва документа)

на  підставі якого право власності на цю  земельну

ділянку переходить до ____________________________
                           (прізвище, ім'я,
                         по батькові набувача)

                    Нотаріус                підпис

                                       (печатка)".

{  Пункт  3  із  змінами,  внесеними згідно з Постановами КМ N 901
(   901-2009-п  )  від  26.08.2009,  N  835  (  835-2011-п  )  від
01.08.2011 }

     4.    Територіальний   орган   Держземагентства   за   місцем
знаходження  земельної  ділянки протягом 14 календарних днів з дня
подання до нього документа про перехід права власності на земельну
ділянку  проставляє  на  державному  акті  відмітку про реєстрацію
права власності на неї такого змісту:

"Зареєстровано в Поземельній книзі _______________
                                        (дата)

за реєстровим N ____________.

М.П.  Начальник __________________________________
                   (найменування територіального

__________________________________________________
              органу Держземагентства)

____________ ___________________________________".
  (підпис)         (прізвище та ініціали)

     Власник земельної  ділянки  подає для здійснення відмітки про
перехід права власності на земельну ділянку такі документи:

     а) державний акт з  відміткою  нотаріуса  про  перехід  права
власності на земельну ділянку;

     б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки
у разі набуття  права  власності  на  земельну  ділянку  за  таким
договором або свідоцтво про право на спадщину.

     Забороняється вимагати  для  здійснення  відмітки про перехід
права власності на земельну ділянку документи,  не передбачені цим
пунктом.

{  Пункт  4  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 930
( 930-2012-п ) від 10.10.2012 }

Стаття 12. Державний реєстр прав

1. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Стаття 14. Відкриття та закриття розділів Державного реєстру прав

1. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі:

1) знищення об’єкта нерухомого майна;

2) поділу, об’єднання об’єктів нерухомого майна або виділу частки з об’єкта нерухомого майна;

3) державної реєстрації права власності на новостворений об’єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об’єкт незавершеного будівництва.

2. У разі поділу об’єкта нерухомого майна або виділу частки з об’єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об’єкта скасовується. На кожний новостворений об’єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об’єктів.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об’єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об’єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об’єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об’єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об’єктів, яких вони стосуються.

3. У разі об’єднання об’єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об’єктів скасовуються. Для новоствореного об’єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об’єкту.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об’єктів, що об’єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об’єкта, із зазначенням тієї частини такого новоствореного об’єкта, щодо якої записи про речові права та їх обтяження були зареєстровані.

Стаття 15. Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна

1. Реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об’єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта.

2. У разі переходу права власності на об’єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

3. Скасований реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об’єкту нерухомого майна.

Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.

Стаття 17. Реєстраційна справа

1. Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об’єкта.

{Абзац перший частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна.

{Частину першу статті 17 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

2. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

{Частина друга статті 17 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

3. Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку.

Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.

{Частина третя статті 17 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

4. Державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб’єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.

{Частина четверта статті 17 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

5. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.

6. Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.

{Абзац перший частини шостої статті 17 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

Суб’єкт державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, зобов’язаний зробити опис вилучених документів, забезпечити виготовлення копій документів, що вилучаються з реєстраційної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

{Абзац другий частини шостої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

До реєстраційної справи долучається копія судового рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, а також опис вилучених документів.

Вилучені з реєстраційної справи документи надсилаються поштовим відправленням до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання.

Після проведення відповідних процесуальних дій документи, вилучені з реєстраційної справи, підлягають негайному поверненню суб’єкту державної реєстрації, який забезпечує зберігання такої реєстраційної справи.

{Абзац п'ятий частини шостої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

Розділ IV
ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 18. Проведення державної реєстрації прав

Стаття 24. Відмова в державній реєстрації прав

1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

{Частину першу статті 24 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 1404-VIII від 02.06.2016}

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов’язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.

{Частину другу статті 24 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1404-VIII від 02.06.2016}

3. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру;

4) зміни найменування акціонерного товариства у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство.

{Частину третю статті 24 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017}

4. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

{Пункт 2 частини четвертої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;

{Частину четверту статті 24 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

{Частину четверту статті 24 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

{Частину четверту статті 24 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

5. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Стаття 27. Підстави для державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

{Пункт 6 частини першої статті 27 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

2. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

{Пункт 2 частини другої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1404-VIII від 02.06.2016}

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Розділ V
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 29. Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року

1. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

2. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Стаття 30-1. Особливості державної реєстрації права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування

1. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, що входить до складу спадщини та перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування, може прийматися і у разі відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

2. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та передана в управління, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав без державної реєстрації права власності за особою, яка управляє спадщиною, крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

3. Під час державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за спадкоємцем або територіальною громадою записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.

{Закон доповнено статтею 30-1 згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

Стаття 31. Особливості державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку

{Назва статті 31 в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016}

1. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об’єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

{Абзац перший частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

2. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

{Частина друга статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

Стаття 31-1. Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів

1. Реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

2. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

3. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

4. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                    від 2 квітня 2002 р. N 449
                               Київ

      { Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
        N 483 ( 483-2013-п ) від 03.06.2013 }

             Про затвердження форм державного акта на
              право власності на земельну ділянку та
               державного акта на право постійного
                 користування земельною ділянкою

2.  Установити,  що  раніше  видані  державні  акти  на право
приватної  власності на землю, державні акти на право власності на
землю,  державні  акти  на  право власності на земельну ділянку та
державні  акти на право постійного користування землею залишаються
чинними   і  підлягають  заміні  у  разі  добровільного  звернення
громадян або юридичних осіб.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 3 червня 2013 р. № 483 Київ

Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами

Документ 483-2013-п, чинний, поточна редакція — Редакція від 17.03.2017, підстава 109-2017-п

Порядок внесения отметки о переходе права собственности определен в соответствии с Постановлением № 439, где подробно указаны реквизиты такой отметки.

Кроме того, обращаю Ваше внимание на тот факт, что государственные акты на право собственности на земельный участок, выданные после вступления в силу Постановления № 1019 по старой форме, являются действующими.

В ПКМУ № 926 от 16.10.2008 г. и № 449 от 02.05. 2002 г. «Об утверждении форм государственных актов на право собственности на земельный участок и госудасртвенного акта на право постоянного землепользования» п.2 сказано, что ранее выданные государственный акты остаются действующими и подлежат замене при добровольном обращении граждан. Только если Вы ДОБРОВОЛЬНО хотите иметь акт нового образца, вам его оформят заново.

     Законом України «Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку,
а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 05.03.2009 р.  № 1066-VI внесені зміни до статті 126 Земельного кодексу України. При нотаріальному посвідченні правочину державний акт долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на  земельну  ділянку. Крім того на державному  акті  про  право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює
державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять
відмітку  про  відчуження   земельної   ділянки   із   зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.  Орган, який  здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень,  робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на   підставі   документа   про   її   відчуження,  складеного  та посвідченого  в  порядку,  встановленому  законом,   протягом   14 календарних  днів  з  дня  подання  до  цього  органу  зазначеного документа. 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                    від 6 травня 2009 р. N 439
                               Київ

      { Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
        N 205 ( 205-2016-п ) від 21.03.2016 }

          Про деякі питання посвідчення права власності
                       на земельну ділянку

          { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
            N 901 ( 901-2009-п ) від 26.08.2009
            N 835 ( 835-2011-п ) від 01.08.2011
            N 930 ( 930-2012-п ) від 10.10.2012 }

     Відповідно до  пункту  4  розділу  II  Закону  України   "Про
внесення   змін   до   деяких   законодавчих  актів  України  щодо
документів,  що посвідчують право на  земельну  ділянку,  а  також
порядку  поділу  та  об'єднання  земельних  ділянок"  (  1066-17 )
Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити Порядок здійснення відмітки про  перехід  права
власності на земельну ділянку, що додається.

     2. Установити,  що державні акти,  долучені до документа,  на
підставі  якого  відбувся  перехід  права  власності  на  земельну
ділянку,  можуть  бути  замінені  у  разі  добровільного звернення
громадян та юридичних осіб,  до яких переходить право власності на
земельну ділянку.

     Прем'єр-міністр України                           Ю.ТИМОШЕНКО

     Інд. 22

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                  від 6 травня 2009 р. N 439

                             ПОРЯДОК
         здійснення відмітки про перехід права власності
                       на земельну ділянку

     1. Цей порядок встановлює процедуру здійснення  відмітки  про
перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із
земель  приватної  власності  без  зміни  її  меж   та   цільового
призначення,  на  державному  акті на право приватної власності на
землю,  державному акті на право власності  на  землю,  державному
акті  на  право  власності  на  земельну ділянку (далі - державний
акт).

     2. Відмітка про перехід права власності на  земельну  ділянку
здійснюється  на  сторінках  державного акта,  де знаходиться план
зовнішніх меж  земельної  ділянки,  план  меж  земельної  ділянки,
починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо.

     3. Нотаріус  у  разі  посвідчення цивільно-правового договору
про відчуження земельної ділянки,  видачі свідоцтва про  право  на
спадщину на земельну ділянку,  а також вилучення державного акта у
передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з
Поземельної  книги  проставляє  на  державному  акті  відмітку про
перехід права власності на земельну ділянку такого змісту:

"Мною, __________________________________________,
                  (прізвище та ініціали)

(державним або приватним) нотаріусом _____________
                                     (найменування

__________________________________________________
нотаріальної контори, назва нотаріального округу)

____________________ за реєстровим N _____________
    (дата)

посвідчено (видано) _____________________________,
                            (назва документа)

на  підставі якого право власності на цю  земельну

ділянку переходить до ____________________________
                           (прізвище, ім'я,
                         по батькові набувача)

                    Нотаріус                підпис

                                       (печатка)".

{  Пункт  3  із  змінами,  внесеними згідно з Постановами КМ N 901
(   901-2009-п  )  від  26.08.2009,  N  835  (  835-2011-п  )  від
01.08.2011 }

     4.    Територіальний   орган   Держземагентства   за   місцем
знаходження  земельної  ділянки протягом 14 календарних днів з дня
подання до нього документа про перехід права власності на земельну
ділянку  проставляє  на  державному  акті  відмітку про реєстрацію
права власності на неї такого змісту:

"Зареєстровано в Поземельній книзі _______________
                                        (дата)

за реєстровим N ____________.

М.П.  Начальник __________________________________
                   (найменування територіального

__________________________________________________
              органу Держземагентства)

____________ ___________________________________".
  (підпис)         (прізвище та ініціали)

     Власник земельної  ділянки  подає для здійснення відмітки про
перехід права власності на земельну ділянку такі документи:

     а) державний акт з  відміткою  нотаріуса  про  перехід  права
власності на земельну ділянку;

     б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки
у разі набуття  права  власності  на  земельну  ділянку  за  таким
договором або свідоцтво про право на спадщину.

     Забороняється вимагати  для  здійснення  відмітки про перехід
права власності на земельну ділянку документи,  не передбачені цим
пунктом.

{  Пункт  4  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 930
( 930-2012-п ) від 10.10.2012 }

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

{Пункт "а" частини першої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007}

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності

{Назва статті 116 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5245-VI від 06.09.2012}

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

{Абзац перший частини першої статті 116 із змінами, внесеними згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008}

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

{Частина перша статті 116 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3235-IV від 20.12.2005, № 489-V від 19.12.2006, № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008}

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

{Частина перша статті 118 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5245-VI від 06.09.2012}

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)

1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

{Частина перша статті 119 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3123-VI від 03.03.2011}

2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду

1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

4. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

5. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

6. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Глава 22
Припинення прав на землю

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

{Пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону № 875-VI від 15.01.2009}

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

{Частину першу статті 141 доповнено пунктом "е" згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009}

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

{Частину першу статті 141 доповнено пунктом "є" згідно із Законом № 2518-VI від 09.09.2010}

Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

{Частина друга статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом № 402-VII від 04.07.2013}

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

{Пункт "б" статті 143 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

{Пункт "г" частини першої статті 143 в редакції Закону № 1559-VI від 17.11.2009}

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

{Частина перша статті 144 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

{Частина друга статті 144 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності

1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

3. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

{Стаття 146 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1474-VI від 05.06.2009; в редакції Законів № 1559-VI від 17.11.2009, № 3123-VI від 03.03.2011}

{Додатково див. Закон № 1561-VI від 25.06.2009}

Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності

Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

{Стаття 147 в редакції Закону № 1559-VI від 17.11.2009}

Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                          Р І Ш Е Н Н Я
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

               Рішення Конституційного Суду України
       у справі за конституційним зверненням Національного
        банку України щодо офіційного тлумачення положення
           частини першої статті 58 Конституції України
         (справа про зворотну дію в часі законів та інших
                    нормативно-правових актів)

     м. Київ, 9 лютого 1999 року               Справа N 1-7/99
              N 1-рп/99

     vd990209 vn1-рп/99

     Конституційний Суд України у  складі  суддів  Конституційного
Суду України:

     Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

     Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

     Євграфова Павла Борисовича,

     Козюбри Миколи Івановича,

     Корнієнка Миколи Івановича,

     Малинникової Людмили Федорівни,

     Мартиненка Петра Федоровича,

     Мироненка Олександра Миколайовича,

     Німченка Василя Івановича,

     Розенка Віталія Івановича,

     Савенка Миколи Дмитровича,

     Скоморохи Віктора Єгоровича,

     Тихого Володимира Павловича,

     Чубар Людмили Пантеліївни,

     Шаповала Володимира Миколайовича,

     Яценка Станіслава Сергійовича,

     розглянув на  пленарному  засіданні  у  письмовому   слуханні
справу  за  конституційним  зверненням Національного банку України
щодо офіційного тлумачення  положення  частини  першої  статті  58
Конституції  України  про  зворотну  дію  в  часі законів та інших
нормативно-правових актів у випадках,  коли вони  пом'якшують  або
скасовують відповідальність особи.

     Приводом для  розгляду  справи  відповідно  до статей 42,  43
Закону України  "Про  Конституційний  Суд  України"  ( 422/96-ВР )
стало конституційне звернення  Національного  банку  України  щодо
офіційного   тлумачення   положення   частини   першої  статті  58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) про зворотну дію в часі законів
та інших нормативно-правових актів.

     Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94  Закону
України    "Про    Конституційний   Суд   України"   є   наявність
неоднозначного застосування  положень  частини  першої  статті  58
Конституції  України  про  зворотну  дію  в  часі законів та інших
нормативно-правових актів при застосуванні обласними  управліннями
Національного  банку  України Закону України "Про внесення змін до
деяких декретів Кабінету  Міністрів  України  з  питань  валютного
регулювання"  від  3 червня 1997 року N 295/97-ВР,  яким скасовано
обов'язковий  продаж  валютних   надходжень   і   відповідальність
юридичних осіб.

     Заслухавши суддю-доповідача   Вознюка   В.Д.   та  дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України

                        у с т а н о в и в:

     1. Суб'єкт права на конституційне  звернення  -  Національний
банк  України - просить дати офіційне тлумачення положення частини
першої статті 58 Конституції України,  яке визначає,  що закони та
інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі у випадках,
коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи,  і чи
поширюється це положення на юридичних осіб.

     Необхідність такого  тлумачення   обгрунтовується   тим,   що
обласні   управління   Національного  банку  України  неоднозначно
застосовують положення Закону України "Про внесення змін до деяких
декретів   Кабінету   Міністрів   України   з   питань   валютного
регулювання",  яким   скасовано   обов'язковий   продаж   валютних
надходжень  і  відповідальність  юридичних осіб (стаття 1 Закону).
Зокрема,  управління і далі накладають штрафи на юридичних осіб за
несвоєчасний продаж надходжень в іноземній валюті, що мав місце до
набрання чинності зазначеним вище Законом.  Це,  на думку суб'єкта
права   на   конституційне  звернення,  суперечить  законодавству,
оскільки положення статті 58 Конституції України про зворотну  дію
законів   у   випадках,   коли  вони  пом'якшують  або  скасовують
відповідальність, повинні поширюватись і на юридичних осіб.

     Декретом Кабінету Міністрів України  "Про  систему  валютного
регулювання  і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93
визначалося,  що  уповноважені  банки  зобов'язані  продавати  усі
надходження   на   користь   резидентів   в  іноземній  валюті  на
міжбанківському валютному ринку  України  протягом  п'яти  днів  з
моменту  зарахування  таких надходжень на кореспондентські рахунки
уповноважених банків (пункт 3 статті 4  Декрету).  За  невиконання
цих  обов'язків  відповідно  до  абзацу п'ятого пункту 2 статті 16
цього  Декрету  передбачалось  накладення  штрафу  в  розмірі,  що
встановлювався  Національним  банком  України.  Ще  одним Декретом
Кабінету Міністрів України "Про  тимчасовий  порядок  використання
надходжень  в  іноземній  валюті"  від 19 лютого 1993 року N 16-93
передбачався  обов'язковий  продаж  через  уповноважені  банки  на
міжбанківському  валютному ринку України 50 відсотків надходжень в
іноземній валюті на користь резидентів (стаття 1 Декрету).

     Законом України  "Про  внесення  змін  до   деяких   декретів
Кабінету  Міністрів України з питань валютного регулювання" Декрет
Кабінету Міністрів України "Про  тимчасовий  порядок  використання
надходжень в іноземній валюті" визнано таким,  що втратив чинність
(стаття 2 Закону).  А до Декрету Кабінету Міністрів  України  "Про
систему  валютного  регулювання і валютного контролю" було внесено
зміни, зокрема скасовано обов'язковий продаж надходжень на користь
резидентів   в   іноземній  валюті  через  уповноважені  банки  на
міжбанківському ринку України та відповідальність  за  невиконання
цього обов'язку (стаття 1 Закону).

     2. В  регулюванні  суспільних  відносин  застосовуються різні
способи дії в часі нормативно-правових актів.  Перехід від  однієї
форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися,
зокрема,  негайно (безпосередня дія),  шляхом перехідного  періоду
(ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

     За загальновизнаним   принципом   права   закони   та    інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип
закріплений у частині першій статті  58  Конституції  України,  за
якою  дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так,  що
вона  починається  з  моменту  набрання  цим  актом   чинності   і
припиняється  з  втратою  ним  чинності,  тобто  до  події,  факту
застосовується той закон або інший  нормативно-правовий  акт,  під
час дії якого вони настали або мали місце.

     Дія нормативно-правових  актів  у  часі  раніше   визначалась
тільки  в  окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ),  стаття 8 Кодексу України про адміністративні
правопорушення (  80731-10  ),  стаття 3 Цивільного процесуального
кодексу України  (  1501-06)  та   інші).   Конституція   України,
закріпивши    частиною    першою    статті   58   положення   щодо
неприпустимості  зворотної   дії   в   часі   законів   та   інших
нормативно-правових  актів,  водночас передбачає їх зворотну дію в
часі у випадках,  коли вони пом'якшують  або  скасовують  юридичну
відповідальність  особи,  що  є  загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується  новий  закон
чи  інший  нормативно-правовий  акт,  що  пом'якшує  або  скасовує
відповідальність особи  за  вчинене  правопорушення  під  час  дії
нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення
і відповідальність за нього.

     Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому
нормативно-правовому  акті визначення правопорушення,  за яке така
юридична  відповідальність   особи   передбачена,   і   яка   може
реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою
органу.

     3. В Конституції України стаття 58  міститься  у  розділі  II
"Права,  свободи  та  обов'язки  людини  і  громадянина",  в якому
закріплені конституційні права,  свободи  і  обов'язки  насамперед
людини  і  громадянина  та  їх гарантії.  Про це свідчить як назва
цього розділу,  так і  системний  аналіз  змісту  його  статей  та
частини другої статті 3 Конституції України.

     Положення окремих   статей   Конституції   України,   в  яких
насамперед  визначається  правовий  статус  церкви  і   релігійних
організацій   в   Україні   (стаття   35),  політичних  партій  та
громадських організацій (статті 36,  37), гарантують їх діяльність
через  реалізацію  прав  та свобод людини і громадянина,  а саме -
права на свободу віросповідання і  світогляду,  права  на  свободу
об'єднання у політичні партії та громадські організації.

     Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення
частини  першої  статті  58 Конституції України про зворотну дію в
часі законів та інших нормативно-правових актів у  випадках,  коли
вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується
фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

     Але це  не  означає,  що  цей  конституційний принцип не може
поширюватись  на  закони  та  інші  нормативно-правові  акти,  які
пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.  Проте
надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам  може
бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому
нормативно-правовому акті.

     На підставі  викладеного  і  відповідно  до статей 147 та 150
Конституції  України,  статей  51,  63,  65  Закону  України  "Про
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

                          в и р і ш и в:

     1. Положення частини першої статті 58 Конституції України про
те,  що закони та інші нормативно-правові акти не мають  зворотної
дії  в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи,  треба розуміти так,  що  воно  стосується
людини і громадянина (фізичної особи).

     2. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до
виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може   бути
оскарженим.

     3. Рішення  підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного
Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

                                      КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ